Отинія Івано-Франківськаї області

МенюАдресаСайтыdance2TV ЗаграницаРадиоЗаграницаРусскоязычное ТВ Радіо УкраїниСМИМой Радио на русском  Улицы Харькова Справочники Районы 

З історії та сучасності вулиць Отинії

Перша схема і конфігурація отинійських вулиць (без назв) зафіксована на австрійській топографічній карті Отинії 1847 року. Основне розгалуження вулиць і доріг за останні півтори сотні років практично не змінилося. Цікавим є факт, що кожна окупаційна влада з ідеологічних міркувань часто перейменовувала вулиці. Так, центральна вулиця містечка спочатку називалася Коломийською, пізніше — за Австро-Угорщини Франца Йосифа, Народною, за поляків Пілсудського, за СРСР Майданом Леніна. Тепер, у незалежній Україні (від 1991 року) — це вулиця Свободи. Друга вулиця містечка — Пєрацького, 17 вересня, тепер — імені Володимира Івасюка. Ще одна отинійська вулиця мала назви — Голощинська, Францішека Карпінського, тепер — вулиця Івана Франка.

1950 року отинійські вулиці мали назви: Станіславська, Станіславська бічна, Мікульсдорф, Лази, Колійова, Шевченка, Борисівка, Івана Франка, Церковна, Грабицька долішня, 17 вересня, Марків Гай, Замлинівка, Загребля, Майдан, Червоноармійська.

У липні 1990 року Отинія позбулася совдепівських назв вулиць: Леніна, Кірова, 1 травня, Червоноармійської, 17 вересня, Терешкової, Чмихуна, Жданова, Калініна, Щорса, Ватутіна, Лазо. А громади двох вулиць таки вирішили залишити безликі радянські назви. Це вулиця Молодіжна (хоча переважна більшість її мешканців становлять немолоді люди) і вулиця Миру, на якій, як навмисно, роками точаться міжусобиці, бо внаслідок приватизаційних процесів вулиця залишилася без двох планових заїздів, і тепер мирянам залишається лише мирно співіснувати, допоки хтось не додумається приватизувати й третій, останній заїзд.

 

Отинійські євреї (1910)

У теперішній час (2000-ні) отинійські вулиці мають такі назви:

  • Свободи (центральна);
  • Грабицька Горішня;
  • Грабицька Долішня;
  • За Валом;
  • Козацька;
  • Стражниця;
  • Михайла Грушевського;
  • Довбуша;
  • Січових стрільців;
  • Спортивна;
  • Зелена;
  • Семена Височана;
  • Замлинівка;
  • Загребля;
  • Миру;
  • Марка Черемшини;
  • Івана Франка;
  • Володимира Івасюка;
  • Василя Стефаника;
  • Тараса Шевченка;
  • Берегова;
  • Галицька;
  • Петра Дорошенка;
  • Українська;
  • Прикарпатська;
  • Молодіжна;
  • Іванціва;
  • Богдана Хмельницького;
  • Розметенці;
  • Лази;
  • Колійова.
   
Сайти
  otyniya.com.ua

Отиня — селище міського типу (з 1940 p.), центр селищної Ради. Розташована на річці Опрашині, за 32 км від районного центру. Через Отиню проходять залізниця і шосейна дорога. Залізнична станція. Населення — 3943 чоловіка.<?xml:namespace prefix = o />

 

На Википедии

Отинія на www.castles.com.ua

Історія селища Отинія (Отиня)

Коломийщина: селище міського типу Отинія

Население 5327

Код 03433

До обл. центру: жд 23 км. авто 31 км

Селищна влада
Адреса 78223, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Отинія, вул. Шевченка, 2
В Отинії — трохи більше 30 вулиць.
   

На території селища функціонують такі підприємства, організації і установи:

  • ВАТ «Отинійська меблева фабрика»;
  • ВАТ «Імпульс»;
  • ВАТ «Івано-Франківськ агрообладнання»;
  • Отинійська газконтора;
  • Отинійське лісництво;
  • Отинійське віділення РЕМ;
  • Отинійський коопторг;
  • Отинійський ККП; котельня;
  • пожежна частина – 23;
  • Ветлікарня;
  • Відділення зв'язку — отинійська пошта міститься у історичні будівлі (1910);
  • лінійно-технічна дільниця;
  • відділення Ощадбанку;
  • відділення «Приватбанку»;
  • аптека;
  • селищний ринок;
  • станція «Отинія» Львівської залізниці;

Підприємницька діяльність у селищі: ковбасний цех, міні-пекарні, ремонт взуття, ремонт автомобілів, ремонт побутової техніки, порізка скла переробка зерна (млин) виготовлення огорожі виготовлення столярних виробів; магазин ритуальних послуг «Сльозинка», перукарня, АЗС.

Розвинена торгівля — в селищі функціонує 35 дрібних магазинів, 10 кафе, 5 торгових кіосків.

   
 
   
 
   

Головна

Герб Отинії ( XIX cт.)

Котедж «Запрошує Отенія»  

Історія села Баня Березів Косівського району

БАНЯ-БЕРЕЗIB — село, центр сільської Ради, розкинулося в Карпатських горах, за 34 км від районного центру та 33 км від залізничної станції Коломия. Населення — 1536 чоловік. Сільраді підпорядковане село Лючки.

Жителі працюють на лісорозробках, кустарним способом виробляють килими. За успіхи у виробництві М. Г. Варварука нагороджено орденом В. І. Леніна.

В селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин.

Перша згадка про село належить до другої половини XVII століття.

В 1943 році на околиці села Лючок діяв один з партизанських загонів з'єднання С. А. Ковпака.
Бесплатный конструктор сайтов — uCoz