Дистанційна торгівля має ряд переваг у порівнянні із звичайним магазином.

Для продавця це:

- менший штат працівників;

- не потрібно платити орендну плату за торговельні приміщення.

Для покупця:

- економія часу;

- нижчі ціни.

Суб’єктами господарювання при дистанційній торгівлі можуть бути як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи. Система оподаткування може бути загальна або спрощена. Для дистанційної торгівлі існують такі ж вимоги й обмеження, що й для роздрібної торгівлі. Згідно п.1.2 Правил № 103 дистанційна торгівля — це форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару і його замовлення не збігаються за часом з безпосередньою передачею обраного товару споживачам. При цьому товар спочатку вибирається за описом в каталозі або через різні засоби зв’язку, а вже потім доставляється покупцеві за зазначеною адресою.

Договір між продавцем і споживачем — це усна або письмова угода про якість, строки, ціну й інші умови реалізації товару. Підтвердженням здійснення угоди є оформлений продавцем товарний або касовий чек, квитанція або інший розрахунковий документ.

При дистанційній торгівлі продавець також повинен одержати ліцензію або патент на торгівлю відповідно до законодавства.

Існує декілька способів дистанційної торгівлі:

- за каталогами;

- через Інтернет-магазин;

- через радіо- і телемагазин.

Відображення в бухгалтерському і податковому обліку діяльності з продажу товарів на відстані залежить від таких факторів, як способи оплати, варіанти доставки, супровідні витрати (створення і підтримка роботи сайту, послуги пошти).

Оплата товарів при дистанційній торгівлі може провадитися:

— готівкою або пластиковими картками;

— безготівковими коштами;

— післяплатою (при доставці товару поштою);

— «електронними грошима» (платіжні системи Інтернету).

Доставка товару може здійснюватися поштою, кур’єром або самовивозом.

Розглянемо один з видів дистанційної торгівлі - торгівлю за каталогами, яку здійснює юридична особа, що перебуває на загальній системі оподаткування і є платником ПДВ.

Торгівля за каталогами

Для того, щоб продати товар таким чином, спочатку необхідно виготовити каталоги (як правило, залучається поліграфічна організація).

У бухобліку надходження виготовлених іншою організацією каталогів відображається в складі запасів за фактичною собівартістю, що включає в себе суму фактичних витрат на виготовлення і доставку каталогів без врахування ПДВ.

У податковому обліку послуги сторонньої організації з виготовлення каталогу відносяться до валових витрат торговельної організації в повному розмірі як витрати на проведення рекламних заходів по продажу товарів (згідно абз. 1 пп. 5.4.4 Закону № 334 каталог з інформацією про товар, що пропонується для купівлі, є рекламою).

Далі каталоги необхідно розповсюдити серед потенційних покупців. При безоплатному розповсюдженні каталогів шляхом розсилання витрати з розсилання будуть включаються до валових витрат торговельного підприємства тільки в розмірі 2% від оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (абз. 2 пп. 5.4.4 Закону № 334).

Третім і заключним етапом торговельної діяльності за каталогами є доставка товару покупцям.

Тут можна вибрати кілька варіантів.

1. Доставка товару в основному здійснюється кур’єрською службою, якщо продавець і покупець знаходяться в одному населеному пункті. Якщо товар доставляється кур’єром самої торгівельної фірми, то момент поставки й оплати збігається за часом: гроші в оплату товару кур’єр приймає при врученні товару покупцеві. Отже, відображення в обліку виручки від реалізації й одержання оплати за проданий товар відбувається одночасно.

У податковому обліку оподаткування операції відбувається при передачі товару покупцеві: перша та друга події збігаються.

Із таким кур’єром, що виконує функції кассира, необхідно укласти договір про матеріальну відповідальність. При розрахунках готівкою з покупцями підприємство повинне проводити такі розрахунки за допомогою дистанційного реєстратора розрахункових операцій (РРО). Кур’єр оформляє чек під час одержання клієнтом замовленого товару.

Кур’єрську доставку можна здійснювати і через сторонню організацію - посередника. У цьому випадку кур’єри посередника одержують товар із чеком продавця і збирають за його дорученням виручку з покупців. Потім здають виручку до каси продавця або до каси своєї організації з подальшим перерахуванням продавцеві коштів за винятком належної винагороди.

2. Доставка товару в основному здійснюється поштою, якщо покупець і продавець знаходяться в різних регіонах. Відповідно до Правил № 1155 поштові відправлення до їхнього вручення одержувачеві є власністю відправника. Тому, незалежно від форми оплати (передоплата або оплата за фактом доставки), при реалізації товару поштою в бухобліку дохід від реалізації відображається в момент одержання покупцем поштового відправлення. Дату переходу права власності на товар до покупця можна визначити, якщо оформлено поштове відправлення з повідомленням про вручення, у якому буде зазначена дата, коли покупець оплатив і забрав товар на пошті.

У податковому обліку дохід від реалізації виникне за першою подією (пп. 11.3.1 Закону № 334): або за датою надходження грошей за відвантажений товар, або за датою одержання повідомлення про вручення замовлення покупцеві. Товари, відправлені покупцеві поштою, але не отримані ним, враховуються продавцем у перерахунку за п. 5.9 Закону № 334.

Вартість доставки, як правило, включається до ціни товару. Тоді витрати на оплату поштових послуг включаються до витрат, пов’язаних з продажем товару. Поштове відправлення може і не включатися до вартості товару, а оплачуватися покупцем окремо при одержанні товару на пошті.

На практиці часто користуються поштовим відправленням з післяплатою. Тоді покупець сплачує гроші за товар і за його доставку в момент одержання товару на пошті. А потім сума післяплати, за винятком послуг пошти, пересилається відправникові. Особливістю цієї послуги є проблема звітності, що надається Головпоштамтом . Дуже часто і звіт, і гроші від нього надходять зі значним запізненням у часі.

Використані нормативні матеріали :

1. Закон № 334 - Закон України від 28.12.94 р. № 334/ 94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

2. Закон № 1023 – Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

3. Правила № 103 - «Правила торгівлі на замовлення, поза торговельними й офісними приміщеннями», затверджені наказом Мінекономіки від 19.04.07 р. № 103.

4. Правила № 1155 - «Правила надання послуг поштового зв’язку», затверджені постановою Кабінету міністрів України від 17.08.02 р. № 1155. tax-ua.it-blogs.com.ua