З історії та сучасності вулиць Отинії Перша схема і конфігурація отинійських вулиць (без назв) зафіксована на австрійській топографічній карті Отинії 1847 року. Основне розгалуження вулиць і доріг за останні півтори сотні років практично не змінилося. Цікавим є факт, що кожна окупаційна влада з ідеологічних міркувань часто перейменовувала вулиці. Так, центральна вулиця містечка спочатку називалася Коломийською, пізніше — за Австро-Угорщини Франца Йосифа, Народною, за поляків Пілсудського, за СРСР Майданом Леніна. Тепер, у незалежній Україні (від 1991 року) — це вулиця Свободи. Друга вулиця містечка — Пєрацького, 17 вересня, тепер — імені Володимира Івасюка. Ще одна отинійська вулиця мала назви — Голощинська, Францішека Карпінського, тепер — вулиця Івана Франка. 1950 року отинійські вулиці мали назви: Станіславська, Станіславська бічна, Мікульсдорф, Лази, Колійова, Шевченка, Борисівка, Івана Франка, Церковна, Грабицька долішня, 17 вересня, Марків Гай, Замлинівка, Загребля, Майдан, Червоноармійська. У липні 1990 року Отинія позбулася совдепівських назв вулиць: Леніна, Кірова, 1 травня, Червоноармійської, 17 вересня, Терешкової, Чмихуна, Жданова, Калініна, Щорса, Ватутіна, Лазо. А громади двох вулиць таки вирішили залишити безликі радянські назви. Це вулиця Молодіжна (хоча переважна більшість її мешканців становлять немолоді люди) і вулиця Миру, на якій, як навмисно, роками точаться міжусобиці, бо внаслідок приватизаційних процесів вулиця залишилася без двох планових заїздів, і тепер мирянам залишається лише мирно співіснувати, допоки хтось не додумається приватизувати й третій, останній заїзд.  | У теперішній час (2000-ні) отинійські вулиці мають такі назви: - Свободи (центральна);
- Грабицька Горішня;
- Грабицька Долішня;
- За Валом;
- Козацька;
- Стражниця;
- Михайла Грушевського;
- Довбуша;
- Січових стрільців;
- Спортивна;
- Зелена;
- Семена Височана;
- Замлинівка;
- Загребля;
- Миру;
- Марка Черемшини;
- Івана Франка;
- Володимира Івасюка;
- Василя Стефаника;
- Тараса Шевченка;
- Берегова;
- Галицька;
- Петра Дорошенка;
- Українська;
- Прикарпатська;
- Молодіжна;
- Іванціва;
- Богдана Хмельницького;
- Розметенці;
- Лази;
- Колійова.
| | | | Сайти | | | otyniya.com.ua | | Отиня — селище міського типу (з 1940 p.), центр селищної Ради. Розташована на річці Опрашині, за 32 км від районного центру. Через Отиню проходять залізниця і шосейна дорога. Залізнична станція. Населення — 3943 чоловіка.<?xml:namespace prefix = o /> | | | На Википедии Отинія на www.castles.com.ua Історія селища Отинія (Отиня) Коломийщина: селище міського типу Отинія | | Население 5327 Код 03433 До обл. центру: жд 23 км. авто 31 км | Селищна влада | | Адреса | 78223, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Отинія, вул. Шевченка, 2 | В Отинії — трохи більше 30 вулиць. | | | | | На території селища функціонують такі підприємства, організації і установи: - ВАТ «Отинійська меблева фабрика»;
- ВАТ «Імпульс»;
- ВАТ «Івано-Франківськ агрообладнання»;
- Отинійська газконтора;
- Отинійське лісництво;
- Отинійське віділення РЕМ;
- Отинійський коопторг;
- Отинійський ККП; котельня;
- пожежна частина – 23;
- Ветлікарня;
- Відділення зв'язку — отинійська пошта міститься у історичні будівлі (1910);
- лінійно-технічна дільниця;
- відділення Ощадбанку;
- відділення «Приватбанку»;
- аптека;
- селищний ринок;
- станція «Отинія» Львівської залізниці;
Підприємницька діяльність у селищі: ковбасний цех, міні-пекарні, ремонт взуття, ремонт автомобілів, ремонт побутової техніки, порізка скла переробка зерна (млин) виготовлення огорожі виготовлення столярних виробів; магазин ритуальних послуг «Сльозинка», перукарня, АЗС. Розвинена торгівля — в селищі функціонує 35 дрібних магазинів, 10 кафе, 5 торгових кіосків. | | | | | | | | | | | | | | |
